Із початку повномасштабної війни багато українців та представників бізнесу добровільно передали свою нерухомість і транспорт на потреби оборони. Проте замість підтримки такі власники часто опиняються у податковій пастці, продовжуючи сплачувати податки за майно, яким фактично безкоштовно користується держава. Чому примусове вилучення виявляється вигіднішим за добровільну допомогу?
Про це у марафоні «Простір Свободи» на Телеканалі D1 розповідає адвокатка Світлана Бедлецька.
Фахівчиня пояснює всі нюанси правового регулювання передачі майна в умовах воєнного стану. Говоримо про різницю між примусовим відчуженням та безоплатним користуванням, механізми компенсації, загрози для іпотечного майна через податкові борги та необхідні законодавчі зміни.
«Держава в умовах воєнного стану, в умовах мобілізації законодавчо має підстави для утримання нерухомості, транспорту від бізнесу та громадян, але вона не може це робити безкоштовно. Це закріплено в нашій конституції і тому навіть парламент це не зможе змінити. Які є напрямки? Є реквізиція. Це можливо в умовах воєнного стану, коли приймається рішення командуванням. Воно має бути погоджено або з військовою адміністрацією, або з виконкомом. Слід зауважити, що в разі, якщо це відбувається в зоні бойових дій, таке погодження не потрібне. І в цьому випадку нерухоме майно переходить у власність держави. Колишній власник, громадянин або представник бізнесу може розраховувати, що після закінчення війни він отримує відшкодування за цю нерухомість. Складається відповідний акт за формою. Зазначена форма передбачена постановою Кабінету Міністрів. Також має бути оцінка, яка визначає вартість зазначеного майна. Ці документи є дуже важливими, вони мають зберігатися у власників, оскільки саме вони є підставами для отримання майбутньої компенсації. Далі в нас є мобілізація. Мобілізація транспорту, а також нерухомого майна. Але слід зауважити, що суди розглядають мобілізацію нерухомого майна як вид реквізиції, тому вона буде саме в тому порядку здійснена. Мобілізація транспорту відбувається наступним шляхом: частковий наряд, потім акт приймання-передачі, у якому має бути зазначений технічний стан та вартість і в майбутньому акт про повернення. В даному випадку власник залишається власником транспорту і має право на повернення свого транспорту протягом 30 днів після демобілізації, але також набуває право на відшкодування втрат чи відшкодування якостей транспорту, якщо вони були якось пошкоджені», – розповідає адвокатка Світлана Бедлецька.
Раніше Телеканал D1 розповідав про парадокси українського ринку праці: нестача кадрів і тисячі людей в пошуку роботи одночасно.
