У місті Покров на Дніпропетровщині відбулася колоритна та душевна культурна подія — масштабна реконструкція традиційного українського весільного обряду початку XX століття, притаманного саме Катеринославщині.
Про це повідомляє Телеканал D1 з посиланням на пресслужбу міського голови Покрова.
Організаторам вдалося повністю відтворити атмосферу сакрального таїнства та повернути до життя магічні коди родинного щастя.
Від задуму до масштабного втілення
Ідея відтворити автентичне дійство зародилася ще кілька років тому. Директорка місцевого музею Тетяна Подольчак тривалий час збирала необхідні історичні матеріали, спогади старожилів та етнографічні відомості. Активна фаза підготовки тривала кілька місяців у тісній співпраці з територіальним центром, який і став головним майданчиком для проведення заходу.
До створення детального сценарію долучилася Почесна громадянка міста Василина Лінська. Проєкт об’єднав навколо себе заклади культури, місцеві освітні центри, волонтерів та численних ентузіастів.
Від сватання до дівич-вечора: передвесільні традиції
Реконструкція охопила не лише сам день урочистостей, а й усі важливі етапи, що традиційно передували весіллю:
- Традиційне сватання: дійство розпочалося з візиту старостів від молодого до оселі нареченої. Після жартівливих перемовин і благословення батьків дівчина перев’язала старостів рушниками, а коханого — хусткою, давши офіційну згоду на шлюб. Пісенний супровід цієї частини забезпечив колектив «Барви» (ініціатор — Олена Козоброд, художній керівник — Ганна Доценко).
- Випікання короваю: цю сторінку відтворили у Будинку культури села Шолохове. Коровайниці з молитвами, обрядовими піснями та благословенням матері замішували тісто й прикрашали весільний хліб колосками, квітами та птахами. Разом із ним випікали традиційні шишки та дивні.
- Дівич-вечір: учасники зворушливо відтворили обряд прощання молодої з дівоцтвом.
Як проходила сама весільна церемонія
Урочистості розпочалися з благословення молодого батьками: він із пошаною став на кожух, поцілував ікону, а мати обсипала його житом на достаток. Далі весільний потяг із родичами та дружками під обрядові пісні вирушив до дому нареченої, де попереду йшов старший боярин із весільним гільцем.
Там на гостей чекав веселий викуп на воротях, а згодом — ще один викуп у дружок біля кімнати молодої. Після цього батьки нареченої благословили молодят: мати перев’язала їхні руки рушником і тричі обвела навколо столу, символічно поєднуючи долі.
Серед інших ключових обрядів весілля відтворили:
- Покривання голови: під світло свічок і пісню «Горіла сосна, палала» свекруха зняла з молодої вінок і покрила голову хусткою, що символізувало перехід у статус заміжньої жінки.
- Миття ніг тещі: наречений за традицією спочатку мив тещі ноги, а потім взував її у нові чоботи, що викликало бурхливі оплески присутніх.
- Передачу родинного вогню: мати молодої передала доньці запалену свічку як символ тепла батьківського дому.
- «Замітання доріжки»: старша дружка символічно відмітала шлях за молодятами, бажаючи їм життя без сварок.
- Розподіл короваю: перші шматочки отримали молоді, після чого весільним хлібом та дивнями пригостили всіх гостей.
Історичний контекст та атмосфера
Автентичний настрій протягом усього свята створювали старовинні пісні у виконанні ансамблів клубу села Перевізькі Хутори «Червона калина» та територіального центру. Глибокий історичний екскурс у весільні традиції предків, їхній символізм та походження провів екскурсовод музею Юрій Мосійчук.
Учасники та гості дійства були одягнені як в автентичне народне вбрання, так і в сучасний український одяг, що підкреслило нерозривний зв’язок поколінь. Масштабний проєкт подарував усім присутнім щирі емоції та унікальну можливість доторкнутися до живої історії нашого краю.
Раніше Телеканал D1 повідомляв, де знаходиться унікальний 120-річний «тунель» Катерининської залізниці на Дніпропетровщині (ВІДЕО).
