Попри активний процес деколонізації, на Дніпропетровщині досі не перейменували 124 населених пункти з російською спадщиною. Це як великі міста, так і села.
Про це повідомив керівник Українського центру історико-культурних стратегій Сергій Волинець, передає Телеканал D1.
Як розповів Сергій Волинець, днями Верховна Рада України деколонізувала понад 10 населених пунктів Дніпропетровщини. Попри це, багато міст, селищ і сіл ще чекають своєї черги.
Згідно зі списками, затвердженими Українським інститутом національної пам’яті та Національною комісією зі стандартів державної мови, в регіоні залишилося перейменувати тільки 6 населених пунктів. Це:
- місто Павлоград;
- місто Синельникове;
- селище Лісопитомник Криворізького району;
- село Юр’ївське Павлоградського району;
- село Юр’ївка Синельниківського району;
- село Надеждине Синельниківського району.
На думку Сергія Волинця, насправді їх набагато більше – 124.
“Звісно, розумію, що не всі назви з надісланого переліку (в Український інститут національної пам’яті – ред.) підпадуть під перейменування. Водночас у ньому точно є такі, що мають бути змінені. Ось кілька з моїх “улюблених”, на які варто звернути увагу”, – зазначив він.
А саме:
- село Безбородькове Дніпровського району – назване на честь графа Іллі Андрійовича Безбородька, російського політичного діяча, генерал-поручика, сенатора російської імперії;
- села Петро-Свистунове Дніпровського району та Свистунове Криворізького району – названі на честь Петра Семеновича Свистунова, сенатора російської імперії, Бєлгородського губернатора та правителя Курського намісництва;
- село Матюченкове Кам’янського району – назване на честь Артема Семеновича Матюченка, місцевого більшовика, учасника встановлення радянської влади;
- село Смоленка Кам’янського району – назване поміщиком Крупенським на честь Смоленського драгунського полку, в якому він служив;
- село Золотницьке Кам’янського району – назване на честь Володимира Трохимовича Золотницького, голови Військової канцелярії в Криму, члена комісії з переселення татар, прокурора у Кременчуці та Катеринославі, службовця Новоросійської губернської канцелярії;
- селище Пичугине Криворізького району – назване на честь генерал-лейтенанта Петра Михайловича Пічугіна, віце-губернатора Слобідсько-Української губернії, начальника Артилерійського гарнізону Київського округу;
- селище Лошкарівка Криворізького району та село Лошкарівка Нікопольського району – названі на честь генерал-майора Сергія Лазаревича Лошкарьова, російського дипломата, який займався справами приєднання Криму та Грузії до російської імперії;
- село Новоіларіонівське Павлоградського району – назва пов’язана з іменем графа Іларіона Івановича Воронцова-Дашкова, міністра імператорського двору і наділів, намісника на Кавказі, члена Державної Ради;
- село Манвелівка Синельниківського району – назване на честь князя Олександра Миколайовича Манвелова, російського військового діяча, генерала від кавалерії, командира кавалерійської дивізії;
- село Обоянівське Синельниківського району – засноване переселенцями з міста Обоянь Курської губернії росії.
Між числами 6 і 124 є велика різниця. Тож нащо перебільшувати або применшувати те, що і так у будь-якому разі має бути перейменовано – незрозуміло.
Можливо, хтось просто боїться роботи? Але як би не злякалися очі, руки робитимуть.
Раніше ми писали, що БФ “Солідарність” подарував дітям Дніпропетровського будинку-інтернату святковий концерт (Відео).
