Інтерв’ю Валерія Залужного агентству Associated Press стало, без перебільшення, однією з найрезонансніших публічних заяв українських топ-посадовців за останній час. У ньому колишній Головнокомандувач ЗСУ вперше детально окреслив суть свого конфлікту з президентом Володимиром Зеленським і фактично поклав частину відповідальності за провал літнього контрнаступу 2023 року на політичне керівництво держави. При цьому слід наголосити, що це не просто інтерв’ю військового у відставці. Це виступ чинного посла України — і саме цей статус радикально змінює політичну вагу сказаного.
Про це у аналітичній програмі “Логіка подій” на Телеканалі D1.
За словами Валерія Залужного, план контрнаступу, розроблений спільно з партнерами по НАТО, не був забезпечений необхідними ресурсами. Генерал прямо вказує: політичне керівництво не надало достатнього обсягу сил і засобів для реалізації задуму. У його трактуванні, це й стало однією з ключових причин невдачі. Важливо, що Валерій Федорович говорить і про глибший, системний конфлікт. Перші розбіжності з президентом, за його словами, виникли майже одразу після початку повномасштабного вторгнення. Критичної точки вони досягли восени 2022 року, коли, як стверджує генерал, співробітники СБУ прийшли з обшуками до його кабінету. Цей епізод раніше публічно не згадувався, а СБУ поквапилася спростувати інформацію про обшуки.
Валерій Залужний в інтерв’ю агентству Associated Press відмовився обговорювати свої політичні амбіції. Він заявляє, що не хоче ризикувати єдністю країни під час війни. Водночас саме інтерв’ю — із жорсткою критикою рішень керівництва — об’єктивно б’є по позиціях президента. Чи є тут суперечність? З одного боку, формально — так. Людина, яка не планує входити в політику, зазвичай уникає публічних конфліктів із чинним главою держави, особливо під час війни та міжнародних переговорів. З іншого боку, якщо дивитися з точки зору військового — мотивація може бути іншою.
Для генерала, який асоціюється з обороною Києва, Харківською операцією та загальною стратегією 2022 року, питання репутації є принциповим. Контрнаступ 2023-го став болючою темою. Якщо в публічному дискурсі закріплюється теза про «помилку військових», для Залужного це — удар по професійній честі. Його інтерв’ю можна трактувати як спробу захистити свою роль в історії війни та розставити акценти до того, як це зроблять інші. Інакше кажучи, це не стільки про амбіції, скільки про відповідальність за власну біографію.
Але тут виникає принципова проблема. Валерій Залужний — не просто колишній Головнокомандувач. Він — посол України в Великобританії. А посол у президентській республіці є представником не лише держави загалом, а й глави держави як носія зовнішньополітичних повноважень. У світовій дипломатичній практиці публічна критика президента з боку чинного посла — майже неможлива ситуація. Посол може піти у відставку і після цього вільно висловлюватися. Але залишатися на посаді й одночасно публічно вступати в конфлікт із главою держави — це порушення політичної логіки інституту.
Тут доречно згадати історію Вадима Пристайка. Після того, як на саміті НАТО у Вільнюсі міністр оборони Великої Британії Бен Воллес заявив, що Україні варто висловлювати більше вдячності за надану допомогу озброєннями, Президент Володимир Зеленський відповів, що Україна вдячна Британії та особисто міністру.
«Можемо зранку прокидатися і дякувати міністру особисто», – додав президент України на пресконференції.
Після цього Вадим Пристайко дав інтерв’ю Sky News, в якому заявив, що сарказм президента не є здоровим.
«Коли президент Зеленський сказав, що кожного ранку він прокидатиметься і дзвонитиме Бену Воллесу, щоб подякувати йому… Я не думаю, що цей сарказм − це здоровий сарказм. Ми не маємо показувати росіянам, що є щось, щось між нами. Вони мають знати, що ми працюємо разом», – сказав посол України у Британії.
Після Вільнюського саміту НАТО Вадима Пристайка було звільнено з посади посла у Великій Британії. Тоді це трактували як неприпустиму критику президента. Якщо порівнювати масштаби — слова Залужного значно жорсткіші й системніші.
Тому нинішня ситуація багатьма експертами та аналітиками трактувалася, як точка неповернення — своєрідний Рубікон. Або Залужний сам залишає дипломатичну посаду, або рішення про його звільнення буде ухвалене політично. Більш того – його інтерв’ю вийшло в момент, коли тривають важливі переговори в Женеві. Дехто з противників «Залізного генерала» навіть протрактували це, як спробу вплинути на політичний контекст або навіть послабити позиції української делегації. Втім, більш імовірно, що йдеться про збіг у часі. Великі міжнародні медіа готують подібні матеріали заздалегідь, і навряд чи Залужний обирав дату публікації, виходячи з переговорного календаря. Але навіть якщо це випадковість, політичний ефект все одно є. Під час складних переговорів будь-який сигнал про внутрішні розбіжності може сприйматися партнерами як індикатор нестабільності.
В українському суспільстві інтерв’ю вже сприймається багатьма як старт президентської кампанії Залужного. Рейтинг довіри до нього традиційно високий, а образ «професійного військового, який не пішов у політичні ігри» — сильний електоральний ресурс. Однак є кілька «але».
По-перше, наразі немає передумов для виборів — ані юридичних, ані політичних. Воєнний стан триває, а перспектива його завершення напряму залежить від перебігу війни. По-друге, надто ранній старт може перетворитися на фальстарт. Українська політика швидкоплинна: рейтинги, сформовані під час активної фази війни, можуть змінитися в мирний період, коли запит суспільства трансформується. По-третє, для формального входження в політику потрібна чітка позиція. Поки що Залужний балансує між образом державника й аполітичного професіонала. Довго зберігати таку двозначність буде складно.
Втім, можна припустити, що Валерій Федорович навряд чи зверне з обраного шляху, і повернеться до суто дипломатичної роботи. Останні соціологічні заміри фіксують тенденцію, яка ще рік тому здавалася малоймовірною: рейтинги Валерія Залужного поступово, але стабільно знижуються. Йдеться не про різке падіння довіри чи репутаційний крах, а про так зване «охолодження» — процес, який є цілком об’єктивним і логічним у нинішніх політичних умовах.
Причина цього охолодження полягає не у зміні ставлення суспільства до Залужного як військового, а в його відсутності як політичного суб’єкта. Протягом останніх двох років він сприймався значною частиною громадян як абстрактна альтернатива Володимиру Зеленському — фігура, на яку можна проєктувати очікування, не перевіряючи їх реальністю. Така «порожня проєкція» довго працювати не може. Залужний майже не бере участі у внутрішньополітичних дебатах. Він не коментує системно тему корупції в Україні, уникає дискусій про формат завершення війни, не формулює публічної позиції щодо можливого мирного врегулювання чи компромісів. Фактично його публічний дискурс обмежується геополітикою та суто воєнною проблематикою. Для генерала — це природно. Для потенційного політичного лідера — недостатньо.
Детальніше дивиться у відео:
Раніше Телеканал D1 розповідав, що міськрада Дніпра вирішила за 73 мільйони покращити гідрологічний стан річки в межах міста. Хто у плюсі?
