Ліні Костенко – 96: біографія, знакові цитати та найкращі пісні на вірші поетеси (Фото)

19 березня 2026 року українській поетесі Ліні Костенко виповнюється 96 років.

Про це повідомляє Телеканал D1.

Ліна Костенко — це жива легенда української літератури, поетеса-шістдесятниця та символ морального опору.

Народилася 1930 року в місті Ржищів на Київщині. Коли їй було 6 років, сім’я переїхала до Києва. Дитячі спогади поетеси затьмарені Другою світовою війною.

Навчалася в Київському педагогічному інституті. У 1960-х роках через активну участь у русі шістдесятників та відмову коритися радянській цензурі її твори були заборонені до друку на 15 років.

У 1979 році вийшов її історичний роман у віршах «Маруся Чурай», за який вона згодом отримала Шевченківську премію.

Письменниця продовжує жити в Києві. Після початку повномасштабного вторгнення вона вперше за довгий час з’явилася в публічному просторі, щоб підтримати захисників України.

Знакові цитати:

• «Життя іде і все без коректур. Зачекає лиш останній суд».
• «І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це, по суті, старт».
• «Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить».
• «Коли в людини є народ, тоді вона уже людина».
• «Ми ушкоджене покоління. Ми звикли до всього. Ми навіть звикли бути щасливими не по-людськи».
• «Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!».

Ліна Костенко відома своєю принциповістю: у 2005 році вона відмовилася від звання Героя України, заявивши: «Політичної біжутерії не ношу».

Також на вірши видатної української поетеси написано багато пісень. Декілька з них ми пропонуємо послухати.

BRUTTO — Вечірнє сонце

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
За цю потребу слова, як молитви.

Віталій Козловський — Небачене побачено

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

KOZAK SYSTEM – Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

ROXOLANA – Очима

Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане…

Очима ти сказав,
сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Сказав мені: люблю.
Несказане лишилось несказанним,
мов тихий дзвін гірського кришталю.

Оксана Муха – «В пустелі сизих вечорів»

В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю — ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

Раніше Телеканал D1 повідомляв, що донька загиблого журналіста з Дніпра отримуватиме президентську стипендію.