Професійний баскетболіст, колишній гравець збірної України Кирило Натяжко доєднався до спілкування у прямому ефірі на D1.
Про захист тилу.
Я зараз у Дніпропетровській області, трошки в польових умовах, готуємося їхати на захід, забирати декілька авто для наших хлопців на передовій. Я себе не називаю волонтером, я більше — захисник тилу. За час своєї кар’єри я 10 років прожив за кордоном. І це дало мені багато зв’язків. В перші дні війни мій друг звідти написав і запропонував допомогу. Він познайомив мене з литовцями, які з 2014 року допомагали полку Азов. І зараз ці хлопці почали передавати машини, а я їх перевожу на передову.
Про спорт поза політикою.
Це двоякий вираз. Я знаю одне, коли ворог приходить вбивати наші родини, наших дітей, тут немає ні політики, ні спорту. Є лише війна. Немає зараз поняття спортсмен чи боєць. Всі роблять одну справу. Спортсмени з інших країн розуміють, що неможливо уявити те, що наразі відбувається в Україні. Але це ті реалії, в яких ми живемо. А історія, яку ми пройдемо з гідністю.
Про Маріуполь.
Важко сказати. Маріуполь дав особливу частину становлення мене, як спортсмена. Я колись жив на перехрестя нижче драмтеатру. Я знаю ті місця. Тому мені важко підібрати слова.
Про майбутнє.
Все змінилося. Всі ми чекаємо дня нашої перемоги. Тому що це наша земля, і мені важко уявити, як все це може відбуватися в наш час. Чим я буду займатися у майбутньому — ще не знаю. На війні важко загадувати наперед. Я думаю лише про те, що буде завтра. І намагаюся вносити свою частку допомоги там, де можу.
