Фотограф Гера Губанов доєднався до спілкування у прямому ефірі на D1.
Про роботу.
Робота продовжується. Зараз ми передаємо емоції, крім тих, що передавали раніше, людей, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Я вважаю, що моя фотографія передає історію людей. До війни, це була історія поколінь, зараз це історія доль.
Про інформаційний фронт.
Крім фотографій в моєму інстаграмі йде текст з моїми думками про війну. Тому, хтось відгукується на світлини, хтось на текст. Кожен знаходить своє. Мені хотілося показати людяність наших захисників, їх емоції, кохання та ніжність. Я бачу, що всі ми поступово звикаємо до війни. І ми маємо підтримувати інформаційний фронт, аби люди не забували про те, що коїться. Життя не буде таким, як раніше. Тому слід звикати до нової реальності і до того, що слід тримати інформаційний фронт. Слід постійно показувати і робити, і, звісно, завжди допомагати тим, хто цього потребує.
Про волонтерську діяльність.
З 24 лютого я відразу з поліцією поїхав літати на дронах, далі поїхали облаштовувати бункери для людей. Я поставив собі задачу щодня щось робити. І крім цього, я продовжую працювати.
Про російську аудиторію.
Аудиторія така в мене була, бо в мене були онлайн майстер-класи. А в перші дні віцеипочалися тисячі відписок російської аудиторії, бо я викладав інформацію стосовно того, що відбувається. Та на їхнє місце приходила українська аудиторія. І це класно. Можливо, три відсотки російських підписників залишилося, та це ті люди, які пишуть — пробачте нас, ми розуміємо, що ми винні. Це люди, які намагаються розібратися в тому що, відбувається. Мабуть тому не відписалися.
Про натхнення.
Моє натхнення до війни — це люди. Їх емоції. Зараз моє натхнення — це розуміння причасності українців до чогось великого, що зараз ми пишемо історію, що ми робимо все для нашої перемоги. Тому, хочеться робити максимум, бути максимально корисним для суспільства.
