Сьогодні ми поговоримо про англійський дубляж для українських фільмів. Це одна з тем, які будуть дотичні до нашого спілкування, тому що ми завжди звикли говорити і дивитися навпаки іноземні кінострічки саме в українському дубляжі. А тут уже виявляється, що є потреба, е, в тому, щоб українські кінострічки дублювалися іноземними, іншими мовами для того, щоб їх презентувати за кордоном. А більш детально розберемо саме фільм “Солдатик”.
Про це у “Просторі Свободи” на Телеканалі D1 спілкуємося з кінопродюсеркою Тетяною Лазарєвою.
Психологічна драма “Солдатик”, знята за оповіданням бійця ЗСУ Олексія Розумова “93%”. Фільм торкається питань реабілітації поранених бійців та розповідає про зв’язок між рідними людьми. Це історія важкопораненого солдата ЗСУ, роль якого зіграв Павло Шпегун. Хлопець втратив пам’ять і перебуває у напівсвідомому стані. У клініці в нього відкриваються надприродні можливості мандрувати між світом живих та світом мертвих, і знаходити там душі наших воїнів.
Події фільму розгортаються на фронті та в клініці, але основна увага авторів сконцентрована на наслідках війни, на тому, де знаходити підтримку в такі важкі часи, як переживати загибель рідної людини, та як не втрачати надію.
«Фільм «Солдатик» народився з оповідання військового. Це, по-перше, чому він унікальний. А військовий написав це оповідання в 19-му році. Це я побачила у Фейсбуці і ми протягом року переробляли його на сценарії короткого метру. Правда, в нас взагалі так сталося, що це вже не короткий, а такий середній метр. Дуже така складна ситуація з таймінгом, але 40 хвилин – це теж короткий метр. По-друге, це фільм про наслідки війни, про ПТСР, який переживають наші військові, коли вони отримують поранення і повертаються з війни. Це фільм про любов батьків до своїх дітей і про те, що потрібно чекати до останнього і шукати до останнього. Оце дуже болюча тема, до речі, в нашому соціуму, бо багато людей зникає і ми не маємо ніякої інформації. А багато людей повертається з полону і вони інші. Тобто наш фільм вже має таку історію там два роки тому, але проблема вона залишилась і насправді вона розвивається. Ще одна тема цього фільму – про гідність людей між собою. Тобто, у фільмі один з побратимів отримав, так сказати, життя, яке не належало ніби йому. І його це мурило, його це мучило, бо це не його, життя. І коли він зміг отримати можливість передати цей тотем своєму побратиму в позанашому світі, це містично взагалі, то все стало на свої місця. І дійсно потрібно чекати людей, шукати. І оця любов батька, цей зв’язок між батьком і сином, це було найважливіше. Ми хотіли, щоб це був позитивний фінал, і ми так і зробили його», – розповідає Тетяна Лазарева.
Проект сотворено за підтримки УКФ.
#запідтримкиУКФ #телеканалD1
Раніше Телеканал D1 повідомляв, що Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка вдруге вразив глядачів на фестивалі української драматургії.
