Депутатка Дніпровської міської ради Аліада Мансурова доєдналася до спілкування у прямому ефірі на D1.
Я не називаю себе волонтером, це просто моя громадянська позиція. І я наголошувала вже не один раз, що кожен з нас є по життю волонтером. І зараз не слід приховуватися за назвами, типу “волонтерська діяльність”.
Ми, звичайні громадяни, надаємо все, що можемо. Зараз ми знаходимося в отій ейфорії, що несемо все. Але, закінчується своє, і ми розуміємо, що нам треба буде підтримувати громаду, підтримувати громадян, всіх, кому потрібна ця допомога. І ми розуміємо, що ще місяць, і ми будемо знаходитися +- в однакових умовах. І для мене дуже важливо, щоб волонтери і благодійні фонди, які зараз йдуть по повного компромату в свій бік, щоб цього не було. Вони компрометують себе перед громадянами. Громадяни несуть несуть, а це не закінчується. Треба, щоб громадяни розуміли — куди і що вони несуть.
Я для себе, з 2014 року, бачила лише цільову допомогу. Мені не зрозуміло, чому у нас є різні центри, хтось закріплен за міськрадою, хтось ще якось зветься, і чому там 24 години щось збирають. Нам треба то, то, то… Хто буде за це звітувати? Ким фінансуються ці центри? У мене багато питань. Це зараз є така модна ситуація, коли кажуть — зараз не час таке питати. Та коли час? Мені не зрозуміло, коли фізичні особи надають карти, і ми туди закидаємо гроші. Як дізнатися звичайному громадянину, що ці люди дійсно збирають гроші на допомогу?
Для мене дуже важливе питання, як будуть ці волонтерські центри звітувати наприкінці?
Тому, цільова допомога — це саме корисне, що може бути.
Я бачу, що звичайні люди, які допомагають, вже втомилися. І якщо ми не будемо більш відповідно ставитися до цього питання, то нам не буде з чого допомагати. Бо ми все віддали — а воно не дійшло, і ми розуміємо, що там не стало того, що ми віддали. Я не розумію, що відбувається в тих центрах, чому там завжди наголошують, що вони щось збирають.
У нас був першоквартальний звіт міської ради, за весь цей час була перша комісія. І я хочу сказати, що ми привертали увагу і питали — а що ви передавали на тероборону. Подивилися — за два місяці витратили 285 мільйонів, це тільки те, що ми подивилися за бюджетом. Для мене незрозумілі такі наголошення — у нас немає грошей. Якщо їх немає, на що ми витрачаємо 2.2 млн на розміщення на рекламних площинах? Я не розумію. Ще є 9 млн на висвітлення діяльності міської влади. Я проти цього. Бо під час війни немає місце цим витратам. У кожного є своя сторінка, є сторінка міськради — нехай би там висвітлювали. Якщо мені потрібно щось донести — я про це і сама напишу.
Наш штаб політичної партії жодного дня не припинив працювати. Ми завжди на місцях, виїжджаємо до людей. І мені болить, коли я розумію, що літня людина від себе відриває і надає цим хлопцям. Як так можно? Це ж якими треба бути людьми, щоб грабувати на війні. Скільки треба грошей цим людям, щоб вони зупинилися? Коли настане той час, коли припиниться цей маразм? Люди кажуть — я собі купляю, в щось до волонтерського центру. Я приношу, кажуть люди, це, і бачу — а там купа всього. Куди це дівають? А у нас купа голодних людей.
У нас зараз буде ще одна проблема. Це люди, які на місцях, які залишилися без роботи, які не розуміють, чим їм завтра годувати своїх дітей.
У нас є досвідчена молодь. Вона може навести лад. Просто треба все це висвітлювати. Це має бути звичайний громадянин, який просто притягує до відповідальності кожного. І мене в тому числі. Тому що, я напряму займаюся цими питаннями. Я ні у кого нічого не прошу. Та в мене велике коло спілкування, і вони подекуди щось закидують.
Якщо у нас все відбувається за рахунок суспільства, но нащо сплачувати податки? Так, ми маємо допомагати, але я за тотальну перевірку. Ми тотально маємо всіх перевірити, бо це буде просто нескінченна хвиля якихось незрозумілих процесів, на які завжди можна буде казати — ми не можемо на цей час нічого робити. Я вважаю так — тільки суспільство зараз може це контролювати.
